20 років тому Польща привела Садового до влади у Львові. За цей час мер Львова зробив все можливе, щоб налаштувати проти себе представників великого польського бізнесу та політичного істеблішменту

Цим циклом публікацій, зробленим в колаборації польських та українських журналістів, ми розпочинаємо розповідь про початок та кінець політичного життя мера Львова Андрія Садового.

В 2006 році команда Садового саме за допомогою польських політтехнологів та фінансування виборчої кампанії російським мільярдером Михаїлом Фрідманом, давнім другом Андрія Івановича, привела Садового до влади у головному місті Заходу України. За цей час він став фактично «вічним мером», за якого щоразу віддавали голоси львів’яни.

Минуло 20 років, і трон похитнувся — від Садового відвернулися його колись головні партнери. Мер Львова втратив шанс на перемогу у наступних виборах бургомістра. Чому це сталося, яку роль тут зіграв скандал з Львівським автобусним заводом, сміттєпереробним заводом, земельними аферами і хто тепер має найбільші шанси очолювати історично найважливіше та найсакральніше місто для Польщі — читайте у спільному польсько-українському матеріалі.

А ЛАЗ і нині там

Колись Львівський автобусний завод вважався найбільшим підприємством України відповідного профілю. Завод займав величезну територію, однак з плином часу вона ставала дедалі меншою – з боку Хуторівки нависає житлова та офісна забудова, з боку Стрийської звели хаб з ресторанами та офісами. На решті території заводу, де колись було виробництво, більшість будівель перебувають у напівзруйнованому стані.

Найстрімкіше поглинання територій автобусного заводу відбулось саме за каденції мера Садового. Замість того, щоб відшукати необхідні інвестиції та дати колишньому промисловому гіганту друге дихання, Садовий вчинив значно хитріше, адже бачив у величезних площах значно більший зиск для своєї кишені, а не тисячі робочих місць для львів’ян та податки до місцевого бюджету.

ЛАЗ був вміло доведений до банкрутства, а з його територією почали відбуватися дивні речі. Одне з найбільших загорянь на території заводу сталося у вересні 2022 року, коли площа вогню перевищила 2000 кв. м, а також пожежі фіксувалися у жовтні 2024 року. Ось що писав тоді про останній випадок український колумніст Антін Гура:

«У Львові погодили будівництво 16-поверхового готелю та магазинів біля колишнього ЛАЗу. А буквально нещодавно він горів . І навіть без прильоту ракет. Садовий від цього отримав 50%. Який спритник, має талант перетворювати Львів на другий Київ».

Цікаво, що пожежники дістались сюди із запізненням, адже були зайняті на місці іншого загоряння у Львові. А в офіційному Telehgram-каналі мера Садового станом на 22:00 повідомлень про пожежу не було — очільник Львова вітав українських ветеранів, переможців Warrior Games. Відомий український журналіст телеканалу 1+1 Андрій Цаплієнко припустив, що причиною загоряння могла бути умисна диверсія.

Показово, що після «банкротства» ЛАЗу Садовий всіляко лобіював та домовився про поставки автобусів МАЗ з Білорусі. Мінський автозавод за сприяння мера регулярно перемагав в тендерах, тож вулиці міста заполонили не ЛАЗи, а автобуси виробництва країни, що підтримує агресію РФ проти України.

Львів у полоні сміття та скандалів

Нещодавно польський інформаційний простір буквально вибухнув публікаціями про конфлікт між Львівською міською радою та польською компанією Control Process S.A., яка будувала сміттєпереробний завод у Львові.

«Те, що ще рік тому подавалося як приклад успішної співпраці України та Польщі у сфері відбудови та екологічної модернізації, сьогодні дедалі частіше описується польськими журналістами як приклад правової невизначеності та ризиків роботи в Україні, — пише Юрій Кміть, член Національної спілки журналістів України, співзасновник ІА «Західний інформаційний фронт» і Білоруського інформаційного центру у Львові. — Особливу увагу привертає той факт, що скандал виходить далеко за межі господарського спору. У польських медіа він уже став політичним питанням, питанням довіри до української держави та тестом готовності України до європейської інтеграції.

Ще у 2025 році більшість польських видань подавали проблему як звичайний конфлікт між замовником та підрядником. Львівська влада звинувачувала виконавця у затримках, а польська сторона говорила про проблеми із фінансуванням та виконанням зобов’язань міста.

Однак навесні 2026 року ситуація кардинально змінилася. Після низки рішень арбітражних органів FIDIC та подальших рішень арбітражу ICC у Парижі значна частина польських медіа почала розглядати справу вже не як господарський спір, а як питання дотримання Україною міжнародних контрактів та арбітражних рішень.

Особливо переломним моментом стали повідомлення від 29 травня про недопуск представників компанії та польської дипломатичної установи на територію будівництва. Саме після цього заголовки почали набувати значно жорсткішого характеру: «Львів викинув польську компанію з будівництва»; «Польську фірму обікрали»; «Сигнал тривоги для польських інвесторів в Україні»; «Тест для майбутньої відбудови України».

Фактично інформаційна рамка змінилася з питання «Хто винен?» на питання «Чи безпечно польському бізнесу працювати в Україні?».

Для польського читача сьогодні ситуація виглядає так:

• польська компанія заявляє про виконання близько 95% робіт;
• компанія виграла низку арбітражних спорів;
• рішення міжнародних арбітражів не виконуються;
• підрядника усунули від об’єкта;
• на території залишилося майно на мільйони євро;
• конфлікт вийшов на міжурядовий рівень.

Польща сьогодні є одним із головних торговельних партнерів України, одним із найбільших інвесторів у майбутню відбудову, ключовим політичним союзником України в ЄС».

Але через те, що хтось і тут захотів свою «Долю», а її не дали, конфлікт між українським муніципалітетом та польським інвестором став гострим та небезпечним політичним питанням. Особливо небезпечним є те, що тема почала виходити за межі економічних ЗМІ та потрапила до політичного середовища Польщі.

І якщо у 2022 році Україна сприймалася як держава-жертва агресії, якій необхідно допомагати, то сьогодні польський виборець дедалі частіше ставить інше питання: «А чи буде Україна чесним партнером після війни?» Загальна тональність очевидна: влада Львова пограбувала польську компанію.

Незадоволений мером і місцевий бізнес

Дерибан землі, що належить львівській громаді, це візитна картка Андрія Садового. Численні кримінальні провадження, справи у ДБР – Садовому щоразу вдається пробігти від українського правосуддя крізь краплі дощу. Прізвисько «Доля» або «Містер Доля» Андрій Садовий отримав за обов’язкові «подарунки» у вигляді часток від бізнес-проєктів чи земельних питань у місті, як своєрідне «благословення». При цьому Львів протягом багатьох років нещадно забудовується, а його міська інфраструктура застрягла у 80-их роках минулого століття.

«Коли вже більшість зрозуміє, що Садовий паразитує за рахунок продажу земель забудовникам? Все! Простий мародер-шкідник, ще й проросійський», — стверджує громадський активіст Іван Спринський. Садовий контролює абсолютно усе в місті. Це може сказати кожен бізнесмен, який хоче отримати дозвіл на розміщення чи то маленького кіоска, чи великого будівництва. Рішення ухвалює виключно Садовий, сесія міськради лише його легітимізує. Так складно бізнесу не працюється у жодному місті країни. Чимало релокованих підприємств шукають варіанти облаштування бізнесу в громадах біля Львова, але не в самому обласному центрі.

Відомий львівський журналіст та ресторатор Всеволод Поліщук прямо каже про особливу дружбу Садового зі «своїми» забудовниками, як от компанією РІЕЛ і її власником Ростиславом Мельником, який масово отримує дозволи на будівництво у Львові:

«Оце бачиш, як компанія Ріел здає об’єкти з багаторічним запізненням, добудовує нові черги будинків і паркінги, де їх не мало бути, робить з тих паркінгів небезпечні з’їзди на тротуар, де ходять школярі, а представник мерії на зустрічах у ЖК замість дбати про інтереси мешканців шушукається з ріелівським архітектором.

А потім дивишся, як у рідкісному випадку, де Ріел виконав якісь соціальні зобов’язання, його піарить офіційна сторінка міського голови. При цьому про купу попередніх випадків, коли не те, що «соціальні» зобов’язання компанія не виконала, а й базові перед мешканцями — була мовчанка.

І хоч скільки ти не будь противником теорії змов, задумуєшся, чи не повірити злим язикам, які говорять про якусь особливу дружбу Садового з Ростиславом Мельником».

Хто після Садового?

Останні гучні скандали навколо постаті Садового та політичний розклад у Львові чітко дають зрозуміти – мер безнадійно програє боротьбу за наступну каденцію. Садовий хапається за будь-яку соломинку, що теоретично зможе залишити його при владі і завдяки політичній вазі уникнути неприємних розмов з прокурорами стосовно своїх численних «подвигів».

У команді мера розповіли, що Садовий розпочав досить активну, однак поки приховану співпрацю із Томашем Фіалою, керівником Dragon Capital і власником численних медіа-активів, найвідоміший з яких — Українська правда, інтернет-видання NV і радіо NV. Натомість Садовий в обмін на інформаційну підтримку і власний піар забезпечує Фіалі реалізацію його бізнес-проектів у Львові. Новий відкритий у Львові McDonald’s на площі Ринок — це один із перших спільних проектів Садового (приміщення) і Фіали (розвиток франшизи McDonald’s в Україні). Цікаво, як довго протримається цей тандем, з огляду на флюгерство Садового, який свого часу клявся бути вірним Януковичу і Клюєву.

Тим часом бізнес-середовище та політичний істеблішмент Польщі вже зробив свій вибір, переставши підтримувати Садового. Один з найвпливовіших інвесторів Польщі, фінансово зацікавлений у розвитку проєктів у Львові, на засадах анонімності розповів, що Садовий — у чорному списку, а ставка польських бізнесових кіл відтепер на когось з тандему: діючий губернатор Львівщини Максим Козицький або, що найбільш імовірно, Микола Княжицький, народний депутат, співголова Групи ВРУ з міжпарламентських звʼязків з Польщею.

Цікаво, що жодних розбіжностей між Козицьким та Княжицьким не існує: незважаючи на те, хто саме з них стане конкурентом Садового, інший його повністю підтримає – така існує домовленість. Ба більше, представники польського бізнесу, зацікавлені у програші на виборах Садового, вже виділили значну частину коштів на фінансування штабу та передвиборчу боротьбу свого кандидата. Триває активна робота з пошуку фахіців та формування штабу.

Не все добре і в медіаімперії Садового, яка кілька останніх років домінувала в інформаційному просторі Львова. Із сайту 24-го каналу звільнилися головна редакторка, три її заступники та значна частина журналістів. Причина банальна – колектив сайту та видання zaxid.net почали «нагинати» під майбутні вибори, змушуючи перетворити майданчики на обслуговування інтересів однієї людини – звісно ж, Андрія Івановича. Корупційні ж скандали навпаки наказано не висвітлювати і прикривати.

Далі – буде…